Ця стаття, що була написана у 2004 році, демонструвала, як російське суспільство сумувало за Сталіним. Сьогодні прості росіяни обожнюють ім'я радянського диктатора та чекають на повернення сталінських часів.
Під назвою "Ми любимо рідного Сталіна" 1951 року у видавництві "Молодь" вийшла книжка віршів для дітей. Зараз тим діточкам вже за 60 років. Думаєте, що після критики Хрущовим у 1956 році на ХХ з'їзді КПСС культу особи Сталіна й викидання останків вождя "усіх часів і народів" з Мавзолею на Червоній площі в Москві в 1961 ті діточки перестали любити "рідного Сталіна"?
Як би не так. В ході опитування, проведенного напередодні 125-річчя з дня народження радянського лідера російським аналітичним центром Юрія Левади 31% росіян вважають Сталіна тираном, винним у знищенні мільйонів людей. 21% респондентів називають його мудрим керівником, а ще 16% упевнені, що Росія ніколи не зможе обійтися без правителя, подібного до Сталіна. Отже, більшість росіян схвально ставляться до Сталіна і методів його правління. Неважко вирахувати, що до "сталінського племені" (так у свій час називалася українська молодіжна газета) приєдналися представники молодших генерацій. 

Необхідна передмова. Цю працю було написано в 1997 році. З різних причин тоді вона надрукована не була. Можливість публікації з’явилася тільки на початку 2000 року. Підготовка матеріалу до друку звелася до додання кількох останніх розділів. При цьому, основний масив статті залишився в його первісному вигляді. Втім, публікація даної праці в 2000 році була скороченою й у деяких частинах не зовсім коректно відредагованою. Отже, зараз увазі шановного читача пропонується повний авторський варіант у тому вигляді, в якому він був зданий до друку в лютому 2000 року. Автор свідомо не вносив ніяких правок у текст, позаяк вважає цю працю вже частиною історіографії з даної проблематики. На жаль, основні негативні прогнози, що містяться в праці, здійснилися. Подеколи, в більш радикальних варіантах, ніж передбачалося автором. Так, придворний кремлівський політолог А. Мігранян з державницько-патріотичних позицій перейшов на відверто неонацистські, відверто вихваляючи дії Гітлера до 1939 року, тобто, і аншлюс Австрії, і розподіл Чехословаччини тощо. Та це – вже тема для окремої розмови. Отже, шановний читачу, наберіться терпіння. Наостанок – ще один прогноз: другий етап розвалу Російської імперії (перший відбувся у 1991 році, коли розпався СРСР) станеться прискореними темпами й відбудеться не пізніше, ніж через 10 років (можливо й швидше). 

5 листопада президент Росії В. Путін зустрівся у Музеї сучасної історії у Москві з молодими вченими та викладачами історії. Зустріч відбувалась наступної доби після всеросійського святкування «Дня народної єдності». «Єдність» була всеосяжною. Відповідаючи на запитання щодо Криму, В. Путін наголосив: «…там немає жодної програшної для нас позиції, починаючи з того, що Крим для росіян – я зараз кажу саме про цю частину нашого багатонаціонального народу – росіян, про православних людей – має і деякий сакральний зміст. Адже саме у Криму, у Херсонесі, хрестився князь Володимир, а потім охрестив Русь. Спочатку первинна купіль хрещення Русі – там».