Коли я дізнався про звірства російських військових в Бучі, то відчув зрозумілий жах, але не здивування. Чому дивуватися? Адже я давно знайомий із поглядами Олександра Дугіна. Того самого, який у 2014 році, у зв'язку з вторгненням російської армії до Криму та Донбасу, прорік, звертаючись до студентів: "Вбивати, вбивати і вбивати. Більше розмов ніяких не повинно бути. Як професор, я так вважаю". Дугін потрапив у поле мого зору набагато раніше, на початку 1990-х, коли я писав книгу про нові течії російської думки (вийшла англійською у двох томах - "Фенікс філософії" та "Ідеї проти ідеократії"). Серед десятків мислителів пізньорадянської епохи Дугін був наймолодшим і найкровожернішим.

Україна й українці мають багато викликів. Нам варто зосередитися на тому, щоб навести лад у своєму суспільстві. Не чекати на допомогу від міжнародних благодійників, а діяти. Натомість бути готовими, що Російська Федерація вмикатиме всі важелі у світі, щоб відновити русофілію і заплямувати Україну. Вони мають для цього ще достатньо інструментів. Про це розповів Олег Покальчук, військовий і соціальний психолог.

Як репетитор, я спостерігав як багаті сім'ї адаптувалися до війни Володимира Путіна.

Одна річ, яку я дізнався про російських бізнесменів, навчаючи їхніх дітей, те, що вони мало чим діляться. Якось я провів ціле літо з сім'єю, так і не розібравшись, чим мій роботодавець заробляє на життя. Більшість речей прихована під нальотом грубої чарівності та компетентності.

Коли Росія вторглася до України, я побачив невелику тріщину на цьому фасаді. Мій нинішній начальник – сировинний трейдер, який живе у процвітаючому підмосковному місті. Щоранку перед початком роботи його водій відвозить нас до спортзалу на автомобілі Mercedes-Maybach.