Зазвичай я не пишу про культурні продукти своєї країни, але для нового документального фільму словенського режисера Мірана Жупанича "сафарі в Сараєво", в якому докладно описується один із найдивніших і найпатологічніших епізодів облоги боснійської столиці в 1992-96 роках, я маю зробити виняток.

Добре відомо, що сербські снайпери на пагорбах, що оточують місто, довільно розстрілювали мешканців на вулицях, а обраних союзників сербів (переважно російських) запрошували зробити кілька пострілів замість себе.

Катастрофічні втрати Кремля в Україні можуть призвести до розпаду Російської Федерації

Стає все очевиднішим, що Україна виграє цю війну і що Кремль стикається з історичною кризою довіри. Справді, зараз я вважаю реальною можливість того, що слабкості Володимира Путіна, що оголилися, настільки серйозні, що ми можемо стати свідками початку кінця - не тільки його режиму, а й самої Російської Федерації. Ця величезна імперія, що охоплює понад 120 етнічних груп, існує на нестійкій основі, і, як у відомій цитаті Хемінгуея, її крах може бути спочатку поступовим, але може швидко перетворитися на раптову, жорстоку та неконтрольовану подію.

Фразу «кожен народ має той уряд, на який він заслуговує» зазвичай приписують консервативному (м'яко кажучи: за оцінкою французького літературознавця Еміля Фаге, наприклад, він був «затятий абсолютист і шалений теократ») мислителю Жозефу де Местру. У 1803-1817 роках він служив посланцем Сардинії у Петербурзі. Де Местру не подобалося у Росії. Проте засуджувати тодішній російський державний устрій — абсолютну монархію йому було не з руки. Тим більше, що саме такий устрій він вважав ідеальним і для Європи. Але тоді треба було пояснити, чому в Росії все йде не так.