Фашизм ніколи не був переможений як ідея
Як культ ірраціональності та насильства, він не міг бути переможений аргументовано: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші піддавалися спокусі. Лише на полях битв Другої світової війни фашизм був переможений. Тепер він повернувся, і цього разу країною, яка веде фашистську війну на знищення, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі відчують піднесення духу.
Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним чином Гітлером та Голокостом.
Фашизм мав італійське походження, був популярний у Румунії – де фашисти були православними християнами, які мріяли про очисне насильство – і мав прихильників по всій Європі (та Америці). У всіх своїх різновидах він був пов'язаний із тріумфом волі над розумом.
Через це неможливо дати йому одне задовільне визначення. Люди розходяться в думках, часто кардинально щодо того, що таке фашизм. Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які зазвичай застосовують науковці. Вона має культ одного лідера, Володимира Путіна. Вона має культ мертвих, організований навколо Другої світової війни. Вона має міф про минуле золоте століття імперської величі, яка має бути відновлена за допомогою війни та зцілюючого насильства - вбивчої війни проти України.
Україна не вперше стає об'єктом фашистської війни. Завоювання цієї країни було головною метою Гітлера 1941 року. Гітлер вважав, що Радянський Союз, який тоді правив Україною, був єврейською державою: він планував замінити радянську владу своєю власною та захопити родючі сільськогосподарські землі України. Радянський Союз буде знищено голодом, а Німеччина стане імперією. Він уявляв, що це буде легко, бо Радянський Союз, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колонізованим народом.
Тотожність із війною пана Путіна разюча. Кремль визначає Україну як штучну державу, чий єврейський президент доводить, що вона не може бути справжньою. Після знищення невеликої еліти, на думку Кремля, народні маси радо приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українському продовольстві, загрожуючи голодом глобальному півдню.
Багато хто не наважується вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначав себе як антифашистську державу. Але це не допомагає визначити, що таке є фашизм – і це гірше, ніж плутанина. За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його протистояння фашизму було непослідовним.
До приходу Гітлера до влади в 1933 Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії в Європі повинні були ставитись до всіх інших партій як до ворогів. Ця політика фактично сприяла сходженню Гітлера: хоча вони перевершували нацистів за чисельністю, німецькі комуністи та соціалісти не могли співпрацювати між собою. Після цього фіаско Сталін скоригував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створення коаліцій для блокування фашистів.
Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичного союзника, і дві держави разом вторглися до Польщі. Нацистські промови передруковувалися в радянській пресі, а нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але сьогодні росіяни не говорять про цей факт, оскільки закони про пам'ять роблять це злочином. Друга світова війна є елементом історичного міфу пана Путіна про російську невинність і втрачену велич - Росія повинна мати монополію на жертовність і перемогу. Простий факт, що Сталін спричинив Другу світову війну, вступивши в союз з Гітлером, не можна висловити і помислити.
Гнучкість Сталіна щодо фашизму – це ключ до розуміння сьогоднішньої Росії. За Сталіна ставлення до фашизму спочатку було байдужим, потім було поганим, потім було хорошим, доки Гітлер не зрадив Сталіна і Німеччина вторглася в Радянський Союз – тут він знову став поганим. Але ніхто так і не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти все, що завгодно. Комуністів чистили на показових процесах як фашистів. Під час холодної війни фашистами стали американці та англійці. І "антифашизм" не завадив Сталіну у своїй останній чистці атакувати євреїв, а його наступникам - порівнювати Ізраїль із нацистською Німеччиною.
Радянський антифашизм, інакше кажучи, був політикою "ми і вони". Це не відповідь на фашизм. Адже фашистська політика починається, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, із визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм означав лише визначення ворога, він пропонував фашизму чорний хід, через який можна було повернутися до Росії.
У Росії 21 століття "антифашизм" став просто правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, як Олександр Дугін і Олександр Проханов, було надано багато часу у засобах масової інформації. А сам пан Путін спирався на роботи фашиста Івана Ільїна, який працював у міжвоєнний період. Для президента "фашист" або "нацист" - це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. Українці - "нацисти", тому що вони не визнають, що вони росіяни та чинять опір.
Мандрівник у часі з 1930-х років легко визначив би режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очисний акт насильства та масові поховання навколо українських міст роблять усе це цілком очевидним. Війна проти України – це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші існують для того, щоб бути колонізованими. Росія невинна через своє стародавнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – ось відповідь.
Оскільки пан Путін говорить про фашистів як ворогів, нам, можливо, важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії проти України "фашист" означає просто "ворог - недолюдина" - той, кого росіяни можуть вбити. Мова ненависті, спрямована на українців, полегшує їхнє вбивство, як ми бачимо у Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які перебувають під російською окупацією. Масові поховання - це не якась військова випадковість, а очікуваний наслідок фашистської війни на знищення.
Фашисти, які називають інших людей "фашистами", - це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності, як культ нерозумності. Це кінцева точка, де мова ненависті інвертує реальність, а пропаганда є чистою наполегливістю. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами і при цьому бути фашистом - ось основна практика путінізму. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це "підривною пропагандою". Я назвав це "шизофашизмом". В українців є найвитонченіше формулювання. Вони називають це "рашизм".
Ми розуміємо про фашизм більше, ніж у 1930-ті роки. Тепер ми знаємо, до чого він привів. Ми маємо визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу. Але визнати його – не значить скасувати його. Фашизм – це не дискусійна позиція, а культ волі, від якого виходить вигадка. Це містика людини, яка зцілює світ насильством, і вона підтримуватиметься пропагандою до кінця. Його можна зруйнувати лише демонстрацією слабкості лідера. Фашистський лідер має бути переможеним, а це означає, що ті, хто протистоїть фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи впадуть.
Як і в 1930-ті роки, демократія відступає по всьому світові, а фашисти перейшли до війни зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії силою, хоч і це погано. Це буде деморалізація демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії – Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон – були ворогами демократії. Фашистські перемоги на полі бою підтвердили б, що сила робить право, що розум - для тих, хто програв, що демократії мають зазнати поразки.
Якби Україна не встояла, то це була б темна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас можуть чекати десятиліття темряви.
Джерело: The New York Times
